***

Стоїш ти на вершині Джомолунгми.

Легені голосно тріщать по швам.

Ти облизуєш засохші губи.

Мороз "скрипачить" по твоїм зубам.

Ти тягнешся рукою в небо!

Долонями хапаєш вітер.

Для щастя більшого не треба,

Бо ж на душі зростають квіти.

Ти опускаєш плавно змерзлу руку,

Її тримає той, з ким серце розділяєш.

Тут тихо так. Ні звуку.

Ти з щастям мовчки розмовляєш.

Стоїш ти на вершині Джомолунгми,

Уяви!

Облизуєш свої засохші губи.

На легенях розійшлися шви,

Ну а мороз "скрипачить" твої зуби...